1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

"Забудьте про мистецтво, ви ж вижили!"

Еліран Леві, Інна Завгородня11 грудня 2013 р.

Француз Ліонель Салем сподівається на пізню справедливість. Він вважає, що твори мистецтва, котрі належали його родині, можуть бути серед знайдених нещодавно у Мюнхені.

Мистецька знахідка Ґурлітта у Мюнхені
Фото: Reuters

Ліонель Салем щодня відслідковує новини про мистецьку знахідку Ґурлітта у Мюнхені. 76-річний пенсіонер, в минулому професор Паризького університету, протягом років розшукує твори мистецтва, які були у власності його родини. Під час Другої світової війни картини, котрі належали його єврейському дідові, були примусово продані з аукціону в окупованій нацистами Франції. Дотепер йому вдалося повернути близько 20 із 77 полотен.

"Німецька влада має бути більш відкритою до цієї теми, аніж була до цього, - розчаровано відгукується Салем про поводження із мюнхенською знахідкою у розмові з Deutsche Welle. - Я вважаю це великою помилкою, що знахідку багато років приховували. Постраждалі, котрих обікрали понад 70 років тому, не хочуть чекати і місяця більше". Спадкоємець побоюється, що скоро помруть усі, хто міг би претендувати на ці твори мистецтва.

Ліонель Салем займається поверненням втрачених за часів націонал-соціалізму творів мистецтва у власність своєї родиниФото: privat

Однак сам Ліонель Салем усе ще не втрачає надії. Адже йому вдалося повернути деякі картини. У червні 1999 року - тобто майже через 60 років після втечі його родини із окупованого націонал-соціалістами Бордо - паризький суд закликав Лувр повернути Салему п’ять італійських полотен.

Пізнє повернення

На проблему повернення творів мистецтва, втраченого його власниками за часів націонал-соціалізму, довгий час не звертали належної уваги. Лише у 1990-их роках багато тих, хто пережив Голокост, або їхні родичі почали вимагати повернення культурних цінностей, які були у їхній власності. 1998 року 44 країни підписали так звану "Вашингтонську декларацію", якою виявили готовність ідентифікувати і повертати спадкоємцям твори мистецтва, втрачені за часів націонал-соціалізму.

"Після війни деякі люди казали моїй матері: "Радій, що ти вижила! Забудь про картини!", - пригадує Ліонель Салем, який почав вимагати повернення втрачених творів мистецтва, котрі належали його родині, у 1997 році. П’ять полотен перебували у найбільшому музеї Франції Луврі. 1999 року Салем отримав їх назад. Загалом у його власність повернулися близько двох десятків робіт. Ще дві картини усе ще знаходяться у Міланському музеї. Про місцезнаходження решти Салем нічого не знає.

Анне Веббер хотіла би прискорити процес повернення викрадених нацистами творів мистецтваФото: privat

Емоційна вартість мистецтва

"Преса повідомляє, що мюнхенська знахідка коштує справжнє багатство, однак їхнє значення для постраждалих родин зовсім інше: спогади й історія творів мистецтва стоять для спадкоємців на першому місці", - пояснює Анне Веббер, заступниця голови Лондонської комісії з питань зниклого мистецтва у Європі. Ця некомерційна організація уже допомогла родинам в усьому світі повернути більш ніж три тисячі викрадених нацистами творів мистецтва.

Як і Салем, Веббер критикує поводження німецької влади із мистецькою колекцією Ґурлітта у Мюнхені. На її думку, німецькому урядові не вдалося "з розумінням та справедливо" прискорити процес повернення вкрадених нацистами творів мистецтва. На думку Анне Веббер, Німеччина добре пропрацювала історію націонал-соціалізму. Однак повернення втрачених під час націонал-соціалізму творів мистецтва - це "ахіллесова п’ята" країни, вважає Веббер, адже воно відбувається занадто повільно.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW